Сергій Воропаєв з села Козинці розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення, яке змінило життя мільйонів українців. "Майже кожен день був страшний", — ділиться він, описуючи обстріли, які стали буденністю для його громади.

Хоча окупація не торкнулася їх безпосередньо, постійні прильоти ракет і вибухи змусили людей жити в тривозі. Але навіть у найтемніші часи, коли дим і страх заповнювали повітря, Сергій не залишався осторонь. Він знайшов спосіб допомогти, ставши частиною волонтерської організації, яка працює в сусідньому селі Діброва. "Я в основному роблю окопні свічки", — розповідає Сергій, його очі світяться гордістю. За два роки він виготовив 3690 свічок, кожна з яких є символом надії та підтримки для солдатів на фронті.

Процес виготовлення свічок — це не просто механічна робота. Це ритуал, який вимагає терпіння та уваги. "На одну свічку, мабуть, пів години треба", — пояснює він, детально описуючи, як розтоплює парафін, готує коробочки та заливає свічки.