Наша сім'я переїхала у найбільш безпечніше місце, на наш погляд. Тут дитина не чує обстрілів, не сидить у підвалі, її не трусить, не плаче.
Але дуже хочеться додому. Важким та шокуючим було те, що сиділи в холодному погребі, з місту не можно було виїхати, бо на трасах руські розстрілювали цивільні машини.
В місті в перші місяці війни були проблеми з їжею та ліками. Дитина бачила, як летіли ракети, чула голосний звук від них та як дрижали вікна у будинку.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.