Я не очікувала, що почнеться війна. Два місяці з чоловіком прожили під обстрілами. В Оріхові було справжнє пекло. Я не розуміла, що росіяни від нас хочуть. Як так можна? У місті не було води та світла. Кожен день ми з чоловіком просто виживали. 

З чоловіком виїхали самі. Планували декілька днів побути у дітей, вони виїхали до Запоріжжя раніше за нас. Але чоловік помер.

Я більше додому не повернулась. Знаю, що міста більше немає. Мій будинок поки стоїть. У дітей згорів будинок вщент. Я постійно плачу, коли згадую минуле життя. Майбутнє бачу тільки вдома. Планую повернутись після перемоги.