Мені 57 років. Я жила в місті Пологи Запорізької області. Працювала бухгалтером. Коли в місто зайшли окупанти, сиділа з дітьми і внуками у підвалі. А потім ми виїхали увісьмох на одному автомобілі. Кішку й собаку залишили. Їх доглядають. 

Ми орендуємо квартиру в Запоріжжі й чекаємо, коли зможемо повернутися додому. Волонтери допомагають нам. Дали речі, бо наші залишилися вдома. 

На передостанньому блокпості окупанти хотіли забрати сина й онука на розстріл. Ми віддали останні гроші, щоб вони не чіпали їх і пропустили всіх нас. 

На другий день після нашого від’їзду окупанти приходили до нас додому з обшуком. У брата вже три місяці живуть росіяни. Вони зайняли будинки більшості жителів міста, користуються майном, усе вивозять та руйнують. 

Онука й батьки не захотіли виїжджати з Пологів. Сидять у погребі, бо обстріли тривають. А ще залишилася рідня в селі Інженерне. Теж з підвалу не виходять. Встановили в ньому пічку й ліжка.