З перших днів війни через моє селище летіли ракети. Я з родиною сиділа в підвалі. Не було води й світла. Обстріли були постійно. Осколки прилетіли у сусідню квартиру, у моїй квартирі вибило двері. Чутно було на всю вулицю. Мені важко було бігати по підвалах через вік. 

На початку квітня ми з чоловіком виїхали. Залишатись вдома вже було нестерпно. Зараз живемо в Запоріжжі, мої діти живуть далеко. Від стресу я приймаю пігулки. Так і живу, бо залишилась на старості років без нічого. Рідне селище розбите. Туди я вже ніколи не повернусь.  Дуже хочу, аби закінчилась війна.