Я нікуди не виїжджала зі Слов’янська. З початком війни постійно відчуваю тривогу. У перші місяці не було води та газу. Їжу я готувала на пічці, яку мій чоловік сам збудував. Слов’янськ постійно під обстрілами. Це дуже важко. Рідне місто руйнують на очах. 

Більше за все мене шокує, що не видно кінця бойовим діям.

Сподіваюсь лише на гарний вихід зі всього цього. Я намагаюсь триматись до Перемоги. Акцентую увагу на позитиві.