24 лютого ми прокинулися вдома, у місті Херсон, і зрозуміли, що світ зʼїхав з розуму... Палаючі окраїни міста, люди в масках зі зброєю на танках і БТРах, що ведуть себе, як нові королі нашого життя… На другий день війни варвари захопили автовокзал і зробили його своїм штабом. Мій маленький 10-тирічний бізнес (торгівельні МАФи неподалік) були розграбовані, розтрощені повністю. І ось у 37 років я зрозуміла, що я безробітна вдова з 10-тирічним сином. Мовчазне гетто під назвою Херсон, з якого неможливо виїхати, тому що жодного евакуаційного коридору немає і не скоро зʼявиться…

Запаси їжі були, але питна вода, звичайний хліб та молоко на декілька місяців перетворилися в дефіцитні речі. Моя мати ніяк не хотіла та і не хоче залишати свій дім та місто, ми з сином втекли до Одеси. Дуже мріємо повернутися назад, але поки що страшно, тому що рідне місто досі потерпає від щоденних обстрілів та знущань.

Ми не мали транспорту, як виїжджали з Херсону, але я кілька днів моніторила групи в пошуках тих, хто нас із сином врятує. Досі не перестаю дякувати зовсім незнайомій родині, яка погодилася вивезти нас із собою, людям, з якими майже добу провели в дорозі в 50км між Херсоном і Миколаєвом, перетнули 6 жахливих ворожих блокпостів, і подорож по «сірій» зоні під обстрілами з головами в колінах… У Одесі мені дуже пощастило, я швидко знайшла роботу в типографії. І хоча до війни абсолютно ніколи не працювала в цій сфері, мені дуже цікаво.

Ми виїздили з двома рюкзаками - моїм і сина. І я не подумавши, не витягла з сумки маленький швейцарський ніж, що нагадував чоловіка і батька, якого з нами вже немає. На блокпосту його просто забрали… Я ревіла, син також, але коли ми тільки заїхали в Миколаїв, водій автомобіля Сергій завіз нас у спеціалізований магазин, і мені пощастило купити такий самий, просто один в один. І ми з малим домовилися, що зробимо вигляд, що того епізоду просто не було.

А потім, коли скінчиться цей жах, ми зробимо те саме, заплющимо очі і зробимо вигляд, що цього просто не було... Ми мусимо далі жити своє життя і намагатися бути щасливими!