У перший день війни ми зібрали дітей та домашніх тварин. Намагалися заправити машину і виїхати. Так опинилися в Полтаві, хоч і сильно боялись кудись вирушати. Нас дуже лякала невідомість. 

Тим часом рідне місто бомбили з авіації. Бабусі я не могла додзвонитись, бо зв’язку не було. Це був жах. В магазинах і аптеках було пусто. Фермери привозили молоко та роздавали людям. Згодом ми повернулись. 

Зараз чекаю на закінчення війни. Хочу, аби діти жили в мирі.