Мені 29 років. Я з Маріуполя. Працювала в районному суді, а мої батьки –  на комбінаті Ілліча. У 2018 році батько пішов до лав ЗСУ. Під час повномасштабного вторгнення тримав оборону Маріуполя, був на Азовсталі. У квітні він зник безвісти.

Не було харчів і води. Я погано почувалася, бо в мене був низький гемоглобін. 

Російська армія постійно обстрілювала місто. Район, в якому ми жили, стерли з лиця землі. Ми врятувалися завдяки тому, що батько відвіз нас у бомбосховище, що на комбінаті Ілліча. 

Наш автомобіль згорів. Якби не знайшлися люди, які нам допомогли, ми б, мабуть, не змогли виїхати з міста. Зараз знаходимося в Кіровоградській області. Після всього побаченого я хочу піти служити. Не можу залишатися осторонь, мене не так виховували.