До 2014 року ми з сім’єю проживали в місті Ясинувата Донецької області. Через військові дії переїхали в Торецьк, потім - в Луганську область. А в 2022 році переїхали у Дніпропетровську область. 

День 24 лютого був тривожний. Одразу була паніка: що робити, що буде далі? До останнього не вірилося, що буде повномасштабна війна, а коли вона розпочалася, то до останнього мали надію, що вона закінчиться в найкоротший термін.

Рашисти стріляють по жилим масивам, кварталам,  житловим будинкам, дитячим садочкам, школам. 

Не було в нашому населеному пункті військових, але чомусь наш населений пункт обстрілювали дуже сильно. Людей вони за людей не вважали, а просто рівняли з землею населений пункт - це шокує.

Ми виїжджали своїм транспортом під обстрілами. Були труднощі на блокпостах, черги були - по декілька діб стояли.

Зараз ми у місті Новомосковськ. Найбільша трудність - знайти житло, тому що багато людей переїхало. Дякуємо добрим людям, що нас прихистили: пустили до себе жити, дали кімнату, а за все інше дякую благодійним фондам, що допомагають і продуктами, і речами, і хімією.

Маю надію, що в цьому році війна закінчиться. Хотілося б, щоб скоріше. Своє майбутнє бачу у вільній країні. Головне - щоб було здоров'я, а все інше прибуде.