«Раніше на нашій вулиці гуляло багато діток, а зараз нікого немає»

Мені 63 роки. Я живу в Краматорську. У мене є син. Думала на пенсії поживу спокійно, а застала війну. Я й ракети бачила, і вибухи чула.

Російські літаки скидали бомби. Коли влучили у школу №34, у моєму будинку вилетіли вікна разом з рамами.

От і сьогодні три вибухи було. Проте страху не відчуваю, радше – апатію. Досі не можу повірити, що таке сталося. У москві живе моя тітка й племінники.

Хочу, щоб був мир. Раніше на нашій вулиці гуляло багато діток, було весело. Зараз нікого немає – тільки голодні собаки та коти.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/