Микола Олександрович згадує, як до війни він міг бачитися зі синами, які живуть у Донецьку та Запоріжжі. Він поховав дружину і сумує за старими часами,  сім'єю та нормальним життям. Але з приходом війни все змінилося. Будинок постраждав від снарядів. Чоловік згадує про те, як везли хвору онуку до лікарні та потрапили під обстріли на блокпостах. Військові з автоматами, перевірка документів – проїзд недоступний. Микола Олександрович дуже хоче повернути ті часи, що були до війни.

Раніше можна було жити, а зараз нічого немає, ні сім'ї, ні грошей