Бойові дії в Луганській області були ще в 2014 році. Тоді мій будинок пошкодили, дах і вікна мені відновили благодійні фонди. Я працювала в дитячому садку помічницею вихователя. У перший день повномасштабного вторгнення почалися обстріли. Ракети прилітали в кожен будинок. Я сиділа в бомбосховищі, мене ніхто не вивозив. Півтора місяця довелося жити в страху. У сховищі нічого не було. Ділили на всіх один пакетик чаю. Не було їжі та води. 

Одного разу до сховища зайшов молодий хлопець і запропонував виїхати. Ми з чоловіком швидко вибігли й сіли в його автобус, в якому не було вікон. Під обстрілами ми проривалися через мінні поля. 

Документів у мене не було, довелося відновлювати. Зараз живу в Харківській області, отримую пенсію. Ось на це і живу. Сподіваюся, що скоро в Україні буде мир.