Ніхто в селищі не вірив у війну, ніхто б ніколи не подумав, що у нас будуть стояти російські солдати. Російські війська зайшли в селище у ніч із 28 лютого на перше березня. Михайлівка для них логістично зручна, адже через населений пункт пролягає дорога на Мелітополь та Енергодар.
Чи не в перший день окупації місцеву лікарню розбомбили. Не працювали кілька відділень, а потрапити до лікаря можна було лише по особистому дзвінку. Аптеки були закриті, супермаркети давно порожні, люди торгували з землі, хто чим міг. Ціни були дуже високі.
Ракети літали постійно над головою, одна з них застрягла у мене в городі.
Виїжджати було страшно і складно. До Запоріжжя я з родиною їхав чотири години замість десяти хвилин. Зараз чекаємо на перемогу та повернення додому.
