Людмила у перший день війни приїхала з Києва в Немиринці Житомирської області й так і лишилася тут. Але навіть далеко від міст, вона все одно бачила війну – над селом низько пролітали ворожі ракети. 

Свій внесок у боротьбу з ворогом Людмила робить з іншими жінками, – плете маскувальні сітки. Це перетворилося на ритуал, який не дозволяє сидіти вдома, жене до інших волонтерок.