Я мешкав у Дніпрі на Набережній Перемоги. Якраз біля того будинку, куди влучила ракета. 

Я прокидаюсь рано і часто заходжу до соцмереж. Звідти і дізнався про повномасштабне вторгнення. Дружина зателефонувала дітям. Дуже важко було. Нам було чути вибухи десь удалині.

Труднощі постійно, тому що пенсії невеликі. На квартплату йде багато грошей, а жити якось треба. Ціни під час війни виросли, стало ще важче. 

Найстрашнішим було те, що ракетний удар зруйнував усі вікна, лоджію, двері на балкон. Я у той момент перебував у спальні. Ліжко стоїть за стіною, а вибухова хвиля пішла через двері, які були відчинені. Від вибуху зруйнувало двері, вибило шибки, пошкодило лоджію. Тепер усі вікна і двері поміняли, а держава і міська влада нам має виділити гроші на ремонт лоджії. 

Після цієї події я виїхав до сина у Кам'янське. Він працює на заводі. Робота то є, то немає. Онуки тут. 

Мені здається, що війна закінчиться цього року. Хотілося б жити, як люди. Як живуть в Європі і в Америці. Не кожну копійку рахувати, а їздити, дивитися світ. А ми не знаємо, як виживати.