Володимир працював в Ірпінському шпиталі. Удар окупантів по лікарні не забарився. Потім ракета ледве не обірвала життя його та дружини. Коли стало зрозуміло, що треба тікати з міста, Володимир посадив дружину в машину до знайомих, а сам вибирався велосипедом. Згадує, як перед зруйнованим мостом віддав транспорт якійсь дівчині, яка поспішала назад до міста. З усмішкою розповідає про Кам'янець-Подільський, де пенсіонерів прийняли дуже тепло, підтримали та допомогли впоратися з шоком.