Я жив у Покровську. Перші прильоти снарядів почались через три тижні після початку війни. У місті не працювали магазини та аптеки. Я хворий на цукровий діабет, тому мені необхідний був інсулін. Я не міг його дістати у місті. Коли біля мого будинку впала ракета, я вирішив виїжджати.

Мені тяжко було залишати рідний дім. Я не знаю, чи повернусь туди. Дуже хвилювався через це. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Тут також стріляють. Я живу одним днем, бо немає роботи. Якщо треба буди їхати далі, я не знаю, куди їхати. Дуже чекаю на закінчення війни. Вірю, що буде перемога України.