Життя 65-річного Олега Андрєєва обірвалося в Києві 4 серпня 2023-го. Повномасштабне вторгнення застало його в рідному Маріуполі. Він, будучи паралізованим після інсульту, жив разом із мамою в Лівобережному районі міста. Проти ночі 13 березня 2022-го біля їхнього дому пролунав вибух. Жінка впала. Всі вікна у квартирі вибило, і вона померла на холоді.
«Потім ракета влучила у підʼїзд будинку, тата виносили з вогню. Він лежав на матраці, на бетонній підлозі, отримав обмороження ступнів. Як я згодом дізналася, його евакуювали до Новоазовська, а потім – у лікарню Макіївки, де недбало обрізали пальці. Лише в серпні 2022-го мені вдалося вивезти його до Києва, де майже за рік серце тата зупинилося після жахів, пережитих в Маріуполі, а також недбалості медиків у Макіївці», – розповіла донька Яніна.
Олег Васильович народився у Маріуполі, де і прожив усе життя. Мати виростила його самотужки. Працював на заводі «Азовсталь» від повноліття і до моменту, коли його здоровʼя суттєво похитнув інсульт. Мав 37 років стажу. Обіймав посаду старшого інженера.
«Тато був одним з найкращих людей, яких я знала. Я – його єдина і пізня, зважаючи на тодішні мірки, дитина: татові було майже 40, коли я народилася. Він мріяв про дітей, але у першому шлюбі лікарі поставили діагноз безпліддя. Проте він зустрів мою маму, й народилася я. Тож він завжди мною займався. Ми об’їздили з ним майже всю Європу. Тато був дуже прогресивних, волелюбних і, що головне, проукраїнських поглядів. Вони з бабусею – зразок стійкості, мужності та непохитності для мене», – додала Яніна.
В Олега Андрєєва залишилася донька.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
