Коли почалася війна, у Дружківці почалися прильоти снарядів. Небезпечно було, бо сирена починала вити лише після того, як мешканці чули вибухи. Перше літо війни не було води і газу, нам видавали по п’ятдесят літрів питної води, яку привозили. Після влучання ракети в дитячий садок поряд з моїм будинком я з чоловіком виїхала в більш безпечне місце. 

Я дякую волонтерам, Фонду Ріната Ахметова за допомогу. Така підтримка дуже важлива під час війни. 

Нещодавно у мене народився онук, але він за кордоном. Я ніколи його не бачила. Дуже чекаю на мир та зустріч із рідними.