Війна мене застала вдома. Почались обстріли. Я виїжджала до брата в Миргород. Там прожила півроку. Потім повернулась. Питної води у місті немає, доводиться купляти. Мене вражає, що місто обстрілюють щодня. Не знаю, чи прокинусь, коли лягаю спасти. Дуже важко жити поблизу фронту. 

Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу, щоб було спокійне нормальне життя. Вже сил немає терпіти це все.