Юлія Сабірівна в мирний час працювала у залізничній лікарні, її чоловік – на гуртових складах.
У перші дні війни вона залишилася вдома з двома дітьми, коли чоловік поїхав на роботу під Донецьк. Він йшов залізничною колією під обстрілом.
Страх загнав людей у підвали, а потім, через деякий час вони почали звикати до всього, що відбувається. Жінка мріє про мир на Донбасі, про цілісність України, щоб усе було, як раніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.