Росіяни заїхали на подвір'ї Катерини на БТРі, зім'явши ворота гармошкою. У підвалі від обстрілів переховувалися уся родина. Усіх брав страх за найменшу —  трирічну онуку Катерини. Кілька днів окупанти навідувалися або з обшуками, або по воду. Самойленки ж щоразу переживали: чи лишаться у живих?

Під час одного з обстрілів склався сусідський будинок, там проживала родина із дітьми. Катерина благала російських військових дозволити почати пошуки, аби врятувати хоча б дітей. Адже вільно пересуватися між будинками було заборонено. Росіяни не дозволили, та ще й пригрозили за непокору розстрілом.

Пізніше Катерина із полегшенням дізналася, що сусідській сім'ї вдалося врятуватися чи не останньої миті. Після сімнадцяти днів окупації пощастило виїхати й родині Катерини.