Надія Авершина починає відлік воєнного часу зі свого ювілею і хоче назавжди забути весь той нещасливий рік, коли літаки літали і кулі свистіли прямо над головою.
У мене день народження був 4 лютого 2015 року – мені виповнилося 50 років. Ми відзначили день народження, і ось буквально десь 6 лютого все це почалося, як в страшному сні.
Коли обстріли були, це взагалі страшно - я бігла, а куди - не знала. Спасибі, чоловік мені крикнув, і я впала, а то кулі свистіли прямо над головою. Ми зі свого городу бачили, як літаки і вертольоти літали. Потім ми стали ховатися в підвал від обстрілів. Це було страшно, дуже страшно! Я весь цей 2014 рік хочу назавжди забути, і щоб ніколи цього більше не бачили ні мої діти, ні онуки.
Коли це все почалося, дуже велику роль зіграла допомога, яку нам давав Фонд Ріната Ахметова. Спасибі, дуже-дуже вона нам допомогла.
Мрію про мир, звичайно, про один тільки мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.