Історії, які ви нам довірили
Під час війни я втратила роботу. Ми не виїхали з Краматорська, бо у мене лежачий батько, у нього цукровий діабет, він після інсульту.
24 лютого о 4:50 ми почули сильні вибухи і попадали з ліжка. Відчуття незабутні.
Найважче те, що немає газу. Гуманітарну допомогу нам дають. Мій чоловік працює.
Шокували ракетні обстріли і те, що страждають люди і невинні діти. Мій онук пішов до першого класу онлайн. Дитина не знає, що таке школа, що таке клас. Немає світла, діти не можуть підключитись до уроку.
Дочка і зять продовжують працювати. Місто нам допомагає - татові виписують безкоштовний інсулін.
Ми думаємо, що все буде Україна і все повернеться до того, як було раніше. Все буде добре.
Психологічно нас не зламала війна. Ми стали сильніше.
Своє майбутнє уявляю у квітучій Україні, у рідному Краматорську - найкрасивішому місті у країні. Щасливі діти, здорові літні люди.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
