Історії, які ви нам довірили
"Байдужих людей ми на шляху не зустрічали, всі допомагають, хто як може"
"Коли стіни від вибухів почали здригатися, тоді ми зрозуміли, що треба їхати", - згадує Ірина Мікаелян із Краматорська. У неї дві маленькі онуки та перебувати з маленькими дітьми під обстрілами було небезпечно. Рідні жінки, спускалися під час бомбардування в підвал, але з маленькими дітьми, каже Олена, сильно не побігаєш. До війни вона працювала медсестрою в Краматорській лікарні, але з початком бойових дій, медична установа закрилася і вона залишилася без роботи. Жінка захоплюється нашими небайдужими людьми, каже, що поганих людей, після початку війни вони не зустрічали.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
