Мені 27 років. Жила у місті Василівка Запорізької області. Життя було спокійним. Всього вистачало, все було добре. 

Коли прийшли до нас в місто російські війська і почали розказувати мирному населенню, як жити, що можна робити, а що ні, нам довелось виїхати.

Виїзд був непростий. Ми переживали за свою безпеку. Тому що були бої, вони не зупинялися. Ми розуміли, що потрібно буде кудись ховатися. Переживали за дітей і за себе.

Найбільші труднощі - це пошук житла, роботи, бо багато людей виїхало до Запоріжжя. Але на даний момент всі питання вирішились. Все добре, чекаємо повернення додому.

Допомоги більше ніж достатньо від різних фондів. І продуктові набори, отримували, і допомогу як ВПО. Була і допомога від людей, волонтерів. Звісно, приємно, що нас підтримують, нас розуміють.

Війна – це морально дуже тяжко. Але ми вже трішки відновилися, заспокоїлися, і продовжуємо жити.

Я вірю, що скоро все закінчиться, ми повернемося додому, і все буде добре, будемо жити під мирним небом.