Початок повномасштабного вторгнення пройшов для Наталії як в тумані – жінка хворіла на ковід і тільки на другий день усвідомила, що сталося. Найбільше переживала за сина і його родину, які намагалися виїхати з Києва. Найстрашнішою подією став обстріл селища Озерне, яке знаходиться поряд, – вибухи були настільки потужними, що вібрували вікна. Жінка зізнається, що страх став постійним супутником її життя, але вона навчилася з ним жити і, не зважаючи ні на що, щиро вірить в нашу перемогу.