Надія Василівна мешкала у Селидовому —  промисловому містечку на півдні Донбасу.  Жінка пережила справжню трагедію, коли у вересні 2024 року війна змусила її залишити рідне місто. Після того як вибух поряд з їхнім домом розбив вікна і пошкодив дах, вона зрозуміла, що далі можна лишитися життя. У місті не було ні світла, ні води, і кожен день ставав справжнім випробуванням.

Після від’їзду Надії війська РФ увійшли у місто. Жінка носить у своєму серці важкий тягар втрати — втрати дому, звичного життя і спокою, який колись був у Селидовому. Свою історію вона розповіла під час відвідування гуманітарного хабу для переселенців в Одесі.