Коли в Бахмуті почалися обстріли, я ще сподівалася, що це ненадовго і все швидко закінчиться. Три місяці я жила без води, світла й газу. Було страшно. Постійно чутно було вибухи. Прилітали снаряди й ракети. Мені доводилося сидіти в підвалі. Магазини та аптеки не працювали, купити майже нічого не можна було. 

Я зрозуміла, що треба виїжджати. Було важко залишати дім.

Зараз я живу в Дніпрі. Працюю в Пенсійному фонді. Починаю все зпочатку. Усе, що було вдома, залишилось у Бахмуті. Дуже хочу, щоб настав мир і щоб усі могли повернутися до свого життя. Я дуже хочу повернутись додому.