Я з Лисичанська. У перший день війни у місті почула вибухи. Відразу не стало води, світла й газу. Прилітало в житлові будинки, тому я відразу виїхала. З дитиною потягом дістались Ужгорода. Дорогою постійно тривали обстріли. Було дуже страшно. 

В Ужгороді ми жили в гуртожитку, нас там годували. А потім довелось переїхати до Дніпра.

Зараз я залишилась з сином одна, чоловік загинув на війні два роки тому. Зараз я чекаю тільки миру. Мрію про власний будинок, щоб почати все заново. У Дніпрі зараз небезпечно, не знаю, де будемо у майбутньому.