В перший день війни я вдома була, з новин дізналася, що війна почалася. Бомбили часто. Наш дім ще стоїть, навіть вікна цілі, а були прильоти недалеко - десь за сто метрів. У середині липня я переїхала в Нікополь, бо знайшла тут роботу і житло.

Нікополь страшно обстрілюють, це важко. Кожного дня тут все шокує, будинки руйнуються. Прилітає артилерія, страшно дуже.

Незважаючи ні на що, навіть після обстрілів, люди, як мурашки, швидко все прибирають. Місто, можна сказати, навіть зараз розквітає. 

Дуже горда за те, що живу в цьому місті. Я працюю, і нам допомагають гуманітаркою. Відволікаюсь на роботі, але відчуття страху, жаху не покидає.

В найближчому майбутньому війна скінчиться - ми в це віримо. Я думаю, що ми переможемо, і все буде добре.