Валерій у Маріуполі жив з великою родиною: з мамою, татом, бабусею, сестрою, братом, дядьком та тіткою. Розуміння, що потрібно їхати з міста прийшло на п’ятий день війни, коли посилилися обстріли, у будинках почали вилітати шибки, від уламку снаряду загинув друг.

Проблем з їжею та водою не відчули, бо встигли зробити запаси, частково з цим допомагали військові, які відкривали крамниці та роздавали продукти людям.

З міста виїхали на авто, а ті, у кого не було транспорту, шлях у 80 км до Бердянська долали пішки. Найважчим, каже, було проїхати 17 блокпостів. Тепер Валерій мріє вчитися та повернутися в український Маріуполь, щоб відбудовувати свій дім.

Прилетіло у моїх друзів, один з них загинув, двоє – постраждали…..