Мені 72 роки. Проживаю в Слов’янську. Коли почалася війна в 2014 році, поховав дружину. Дві доньки в евакуації. Я зараз один. У нас в Україні не так і погано. Ледачим важко, а мені всього вистачає, тим паче, гуманітарна допомога є.

Мене шокує, що не можу нічим допомогти, крім якогось внеску ЗСУ. Якби рочків 15 мені скинути, я пішов би до війська. Мене порадувало, коли рашистам дали прочуханки на початку: Київщину звільнили та Харківщину. Ми їх тут не чекаємо.