Життя до війни було прекрасним: жили, працювали, все було добре.

Дізнались про війну по звуках. Через день-два вже було чути наближення бойових дій. 

Труднощі було при зборах. Особливо батьки не хотіли покидати рідний дім. Були кішки, собаки. Було складно. Ніхто не розумів, чи надовго ми від'їжджаємо. Евакуювались власним автомобілем. Коли вже біля гаража і будинка стало прилітати, зрозуміли, що потрібно виїжджати, поки ще машина ціла. Виїхали ми у середині березня. 

Обрали для евакуації Дніпро, бо тут було багато знайомих. Окрім того, Дніпро розташований неподалік від дому. Всім хочеться рано чи пізно повернутися додому. 

Батьки живуть у Жовтих Водах. Там у них - проблеми з гуманітарною допомогою, а в цілому все гаразд. Намагаємося пристосовуватися до ситуації. 

Шокує те, що обстрілюють інфраструктуру. Діти роз'їхались: один - за кордоном, інший - у Київській області. Тепер з ними спілкуємося тільки по телефону.

Приємно те, що у наших людей є взаємодопомога. Всі намагаються підтримати, чим можуть. Це тішить. Люди у нас молодці, згуртувались. Батькам у Жовтих Водах сусіди допомагають продуктами. Хоч три морквини чи помідор, але приносять.

Я працюю. Наша організація переїхала у Київ і у Дніпро. Я обрав Дніпро, тут і батьки неподалік. 

Думаю, після війни все буде чудово. Ми відбудуємо державу і будемо жити ще краще, ніж до війни.