Мені 46 років. Я розлучена. Маю трьох дітей.  Старшому сину двадцять два роки. Він служить. Двійнятам, хлопчику й дівчинці, по шістнадцять. У них – ДЦП. Ми живемо з моєю мамою в місті Лебедин Сумської області.

Донька навчалася у селі Штепівка. 24 лютого мені зателефонували зі школи і сказали, щоб я забрала її, бо почалася війна. Ми винайняли автомобіль. Його потрібно було заправити. На заправці була дуже велика черга. Зараз донька навчається дистанційно. 

Було влучання в електропідстанцію. Від вибуху ледь не вилетіло скло в нашому будинку. У нас часто й надовго вимикали світло. 

Якось прямо над нашим будинком пролетіло дві ракети. Я дуже злякалася. Хочеться, щоб скоріше закінчилася війна. І ще дуже хочеться, щоб мої діти одужали. Це найголовніше.