Похилова Вікторія

Учениця 8 класу Любопільської гімназії Визирської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчитель: Мусієнко Ірина Іванівна

 Есе на тему «Війна. Моя історія»

             24 лютого 2022 року назавжди запам’ятається нам, українцям, як трагічна дата. Вночі, коли ще всі ми міцно спали тихим, спокійним сном, сусідня країна, росія, здійснила масову атаку на нашу мирну Україну. Та почала повномасштабний воєнний наступ з повітря, моря і суші.

              Вранці  я прокинулась від того, що в Миколаївській області було чути вибухи.  Я підійшла до мами та спитала : «Чому чути ці вибухи?» Мама мені відповіла: «Донечко, почалась війна». Мені тоді стало трішки моторошно, тому що я не усвідомлювала, що колись в нашій країні почнеться ця клята війна, яка зможе зруйнувати життя багатьох людей. Та й навіть не тільки дорослих людей, а ще й маленьких дітей, які залишились без домівок і навіть без своїх рідних батьків. Мене охоплював страх та переживання. А що буде далі? Що робити?                                                    

                Наступного ранку я прокинулась від того, що через наше село Любопіль їхало дуже багато воєнних великих машин. Вони їхали заради того, щоб захищати наше життя, нашу країну від цього ненависного ворога та щоб ми спали спокійно, без усяких переживань і тривог.

                 З того часу пройшло вже майже два роки… Україна тримається, як би не було їй важко.

                Зараз я вже розумію, що нам немає чого переживати та хвилюватися. Тому що нас захищають справжні воїни ЗСУ. 

               На сьогоднішній день українці  об’єднані  як ніколи. Голими руками зупиняють танки та БТР-и,  виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. 

               Війна стерла усі хиткі думки, що вносили роз’єднання, усвідомлення української ідентичності невідворотно викристалізовується в кожному громадянинові України.

              А також зараз кожен українець вірить в те, що наша рідненька та непокірна Україна переможе. Я теж вірю в те, що моя рідна країна, в якій я народилась, проживаю та й на далі буду завжди проживати, неодмінно переможе.

                           СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ!