Три місяці родина Грибовських прожила в окупації, а коли Тетяна з дітьми виїхала, її чоловік одразу пішов боронити країну.
Початок російського вторгнення наша сім’я побачила прямо з вікон, що виходять на ліс. Своїми очима ми бачили прильоти ракет. В мене навіть є фото, зроблене здалеку 24 лютого – на ньому один із тих прильотів.
Наше місто окупували 24 лютого.
То був справжній шок. Ми бачили ворожу техніку, але я навіть одразу не зрозуміла, чия вона.
Просто не вірилося, що таке може відбуватися у цивілізованому світі.
Щоб не стикнутися з нестачею води та їжі, доводилося залишати дітей і бабусю у бомбосховищі і бігати з чоловіком у пошуках продуктів. Ми не знали, скільки часу нам доведеться сидіти в укритті. На щастя, на п’ятий раз нам вдалося всім виїхати з окупації, проживши там три місяці. Після цього, чоловік одразу пішов служити. Нині я шукаю роботу, до війни працювала логістом.