Ми знаходимося вдома, у Дружківці. Мені 53 роки. Жінка не хотіла виїжджати, тому ми залишилися тут.

24 лютого прокинулися від вибухів, включили новини і побачили. Так це було.

Проблема одна - грошей не вистачає, а так, помалу перебиваємося. Без роботи сиджу. До війни працював, а у воєнний час моє підприємство поки не працює.

За все переживаємо, все воно зворушує. Одним словом, що війна - і все, тут не треба багато слів. Чекаємо вже, коли вона закінчиться, чекаємо мирного неба.

Поки не видно, що вона закінчиться в найближчий час. А я хочу, щоб якнайшвидше закінчилася, це найбільше моє бажання.