Мені 45 років. Мешкаю я в місті Дружківці, працюю в дитячому садочку. Я нікуди поки що не виїжджала. У нас тут є свої нюанси. 

24 лютого спали ми мирно. Прокинулися від вибухів - не розуміли, що відбувається. 

Шокували вибухи, розруха, смерті. У нас не було пів року газу, води. Було важко, але ми впоралися. 

Важко, звичайно, жити під час війни. Рідні роз’їхались. Стараюсь менше думати про погане. Є діти, рідні, робота, навчання…

Думаю, що війна закінчиться скоро, та це не від мене залежить. Хочу, щоб майбутнє було мирним, без страху. А буде мир – буде і життя продовжуватись.