Оксана Олександрівна залишилась вдовою з двома дітьми і мамою-пенсіонеркою. Не маючи роботи та засобів для існування, її родина насилу виживає на дитячу матеріальну допомогу. Жінка розповідає про труднощі, з якими стикнулася через війну. І згадує минулі часи, коли все було доступно для нормального життя. Найбільше її бажання – забути весь пережитий жах, щоб прийшов мир, а діти більше ніколи не бачили війни.