Зранку ми прокинулися від вибухів, а потім через соцмережі побачили, що сталося. Почали бігати, збирати речі, а потім нам прийшлося виїхати, бо було дуже гучно. Вночі ми виїхали. Проїжджали блокпости, коли вже було темно. Дуже страшно було, бо не знали, що на нас чекає далі. 

Я приїхала до батьків. Це теж Донецька область, але там не велися бойові дії. Там теж почалися бойові дії, було страшно, тому довелося їхати до Кривого Рогу. Батьки через два дні після мене поїхали. Зараз я вже в Кропивницькому.

Шокувало взагалі все, що відбувається з боку цих… Я не знаю, як їх назвати. Це просто нелюди. Я навіть не можу підібрати слів, щоб описати, що я відчуваю до них.

Мені здається, що скоро війні кінець, і все буде Україна. Хочу додому повернутися, і щоб батьки теж повернулися додому. Хочеться побачити всіх рідних, зібратися за родинним столом.