В село, в якому мешкала Вікторія, зайшло багато окупантів. Вони ледь не заморили людей голодом, а в сусідніх селах загарбники безпідставно вбивали мирне населення

Мені 28 років. Я заміжня. У мене четверо дітей. Ми з Пологівського району.

24 лютого ми були вдома, дітей до школи збирали. Зателефонував брат і повідомив, що почалася війна. Одразу виникли фінансові й побутові проблеми: продуктів не вистачало, ледь до голоду не дійшло.

У нашому селі було багато російських військових, та і в сусідніх селах також. Там взагалі людей вбивали цілими сім’ями.

Дуже дорого коштувало виїхати. Спочатку я переїхала в Запоріжжя, а потім чоловік з дітьми. Їхня дорога була надзвичайно складною, бо мій чоловік призовного віку - довелося брати спеціальний пропуск, бо російські військові не зважали на те, що він з дітьми.

Найменшій нашій дитині два роки, тому я не працюю, бо декреті. Чоловік також поки що роботу не знайшов.

Хочеться, щоб війни не було, щоб спокійно жили й працювали.