Я придбала хату, жила мирним життям. У перший день війни була шокована. Занесла дрова в будинок, і почала гудіти сирена. Потім по вулиці поїхали російські танки. Вони не зупинились у селі, але обстріли тривали весь час. Я бігала до свого підвалу, іноді бігала до подруги. Важко було жити в таких умовах. Перебили воду, світло та газ, продуктів у селі не було. Я пила кофе та їла один пряник на день. Так і вижила. Дуже похудала від голоду. Я почала збирати речі, коли прилетіло в хату. 

Ми виїхали в область подалі від кордону. Я навідувалась додому, але там досі стріляють. Зараз сподіваюсь тільки на мир.