До конфлікту на сході країни Лариса Іванівна мала чудове життя. У перший рік війни стала вдовою. Жінка зазнала сильного страху, коли стріляли. Доводилося ховатися в підвалах. Постійні вибухи не давали спокою місцевому населенню. Головне її бажання – щоби не було війни.