"Пробудилися під звуки вибухів і автоматів, не знали, що робити"

Мирно жили і працювали у м.Мирноград Донецької області. Вранці пробудилися під звуки вибухів і автоматів і не знали, що робити і куди бігти.

Я виховую маленьку дочку Єву, 5 років. Під час війни ми з малою втратили прабабусю через інсульт, а бабуся з дідусем стали інвалідами. Нам дуже важко виживати. З гуманітарною кризою стикаємося кожного дня. Добрі люди надають нам одяг і продукти. Зменшили порції, їмо менш бажану їжу, тільки макарони та картоплю. Не вечеряємо.

Під час вибухів стався серцевий напад у нашої 83-річної прабабусі, а потім інсульт, ще один інсульт і смерть. Ми всі в шоці були. У дідуся також стався інсульт через безсонні ночі, але йому своєчасно зробили шунтування сонної аорти. У бабусі трапився спондилолістез (зміщення позвонків 2 стадії) через перевезення важких сумок під час евакуації. Тепер вона майже не ходить і потребує дороговартісної операції по вживленню імпланта. Я працювала ветеринаром, але зараз не можу, оскільки доглядаю дочку і 2 інвалідів-свекра та свекруху.

Людська взаємодопомога вражає. У селі, куди ми тимчасово евакуювалися, люди, місцеві мешканці, як тільки про нас дізналися, одразу принесли їжі і речі. Хтось шкаф привіз, хтось холодильник старенький… наш народ найкращий.