В перший день війни я була вдома, слідкувала за новинами. Найважче було тримати себе в руках, не падати духом. Більше всього мене шокував напад зі сторони білорусі.

Ми з родиною тримаємось: морально підтримуємо, заспокоюємо один одного і віримо, що це все скоро закінчиться - ясно, що нашою перемогою.

Мене приємно вражає, як масштабно в Україні розгорнулась волонтерська діяльність. Я до війни працювала масажистом, планую в найближчому часі продовжити свою професійну діяльність. А поки що не працюю, зареєструвалась на біржі.

Про найважчі моменти війни мені нагадує телевізор, по якому я дивилась новини. Вже пару тижнів, як він перегорів і стоїть на балконі, бо в ремонт поки не здавали.