Виходячи на роботу, Ірина забуває про обстріли Миколаєва, про свої труднощі та проблеми. Тому що її робота – рятувати людей. 20-річних хлопчаків, понівечених війною. Тих, що рвуться назад на фронт. Вона плаче разом із пораненими, вона проводить кілька змін поспіль на адреналіні. Звикнути до цього неможливо. Але вона каже собі: "треба", і знову і знову рятує життя пацієнтів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.