Веретенник Іван, 9 клас, КЗСОР "Конотопський обласний академічний ліцей "Лідер"
Вчитель, що надихнув на написання — Тропак Дар'я Вікторівна
Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»
Мій шлях розпочався, як і в кожного українця – в лютому 2022 року. Із перших днів війни, з 2014 року, до війська приєдналися мої дядько й тітка, де й нині виконують військові обов'язки. Моя мати теж не трималася осторонь – вступила до лав прикордонної служби. У той момент я відчував велику тривогу, яка «пожирала» мене зсередини.
Хвилювання за життя рідних й своє сповнювали мене. І тоді я задумався про те, чим можу бути корисним моїй країні?
На початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, мені було дванадцять років. За власним бажанням, у грудні минулого року, я розпочав допомагати Ямпільському інформаційному агентству.
Разом ми ведемо місцеве інтернет-видання, де висвітлюємо нелегкі будні нашого прикордоння – їздимо на місця обстрілів в місті Хуторі-Михайлівському (раніше Дружба).
А влітку цьогоріч російська армія продовжила масово знищувати моє місто. По ньому росіяни випускають чи не щодня весь свій арсенал – артилерію, безпілотники, КАБи, міномети, й, не обійшлося без фосфору.
У той момент я, як і моя родина, не хотів цуратися, а бути корисним. Тому долучився до міжнародної благодійної організації «UAnimals», де зараз допомагаю зооволонтерам. Наприклад
улітку ми провели у моєму рідному місті Хуторі-Михайлівському евакуацію тварин - домашніх та безпритульних.
Незважаючи на небезпеку, адже це прикордоння, тоді нам вдалося евакуювати орієнтовно шістдесят котів і собак.
Наразі я навчаюсь у Конотопському обласному академічному ліцеї «Лідер», працюю журналістом у місцевих виданнях мого рідного містечка, яке росія продовжує нищити кожного дня.
Незважаючи на війну, у мене є цілі в майбутньому. Моя мрія – стати військовим журналістом, подорожувати, знайомитись з відомими людьми, а також в майбутньому створити своє видавництво.
Моя мотивація – це небайдужість до долі людей, що мешкають в прикордонних громадах.
Я прагну висвітлити життя прикордоння для того, щоби вся моя робота, або робота моїх колег, була використана в судових процесах і за всі злочини російські загарбники понесуть найсуворіше покарання.
Вірю, що справедливість обов’язково буде за нами, українцями.