До війни жилося спокійніше. Менше ми у політику заглядали.

А тепер тільки й слухаєм новини то про війну, то про ціни.

У 2014-му у нас обстріли були. Поза нами лупили тут снаряди. Ну, нас минуло. Багато хто поїхав звідси. Коло нас молоді тут жили, поїхали до Росії, так пусті хати й стоять, ніхто не вертається, бо бояться.

Ми з дідом живемо вже 35 років разом та не розписані. Недалеко й дочка живе.

Ми у підвал не ховалися, вирішили, хай буде, як буде.

Ми живемо на краю селища, то було чутно, як снаряди летять, як рокотить. Неспокійно, звісно, та хочеться ще пожити трошки.